24 березня 2015 р. відбулося засідання Комітету з кримінального та кримінально-процесуального права на тему: «Використання інституту медіації в кримінальному процесі». Доповідач – Ірина Калінська, адвокат, медіатор, телеведуча, засновник та партнер «Бюро примирення Ірини Калінської». В обговоренні ефективності застосування альтернативних способів вирішення спорів (медіації) у кримінально-процесуальній сфері взяли участь також представники ЮК «Астрея» – Рибальченко Оксана та Полякова Ірина, представники інших юридичних клінік ВНЗ України, юридичних та консалтингових компаній.
Ірина Калінська у своєму виступі повідомила, що медіація (відновне правосуддя) розповсюджено у більшості країнах вже понад 25 років, зокрема, цей процес успішно розвивається у Європі (Австрії, Бельгії, Великій Британії, Норвегії, Німеччині, Фінляндії, Польщі тощо), США, Австралії, Новій Зеландії та інших країнах. Хоча на даний час Україна знаходиться лише на етапі формування вітчизняної моделі відновного правосуддя вже з впевненістю можна констатувати, що необхідність запровадження інституту примирення (медіації) у національній системі права підтримується широким колом фахівців. Така підтримка ґрунтується, насамперед, на позитивних результатах практики застосування інституту примирення у багатьох країна світу, які свідчать про його ефективність. До того ж, це відповідатиме загальній позиції України щодо гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу, адже, питанню примирних процедур присвячена ціла низка рекомендацій і рішень Ради Європи, зокрема, Рекомендації № R (99) 19 «Про посередництво в кримінальних справах» (1999 р.), яка є одним з основних документів Ради Європи щодо реалізації програм відновного правосуддя та Основоположного рішення Ради Європейського союзу (2001 р.), «Про місце жертв злочинів у кримінальному судочинстві» (2001/220/JHA), які наголошують на необхідності розвитку та впровадження програм відновного правосуддя в національні системи права.
Доповідач відзначила, що на даний час, незважаючи на відсутність профільного законодавства, Україна має свій невеличкий досвід застосування процедури медіації. Так, починаючи з 2003 р. медіаційні процеси активно запроваджуються у судах Києва, Харкова, Івано-Франківська, Автономної Республіки Крим та інших міст. Крім того в Україні діють регіональні групи медіації, які утворили Асоціацію груп медіації України та Український центр порозуміння, який активно займається впровадженням програм примирення потерпілих і правопорушників та просвітницькою діяльністю у цій сфері. Протягом 2006-2007 рр. в десяти регіонах України Українським Центром Порозуміння проводилося проміжне оцінювання впровадження програм відновного правосуддя. Протягом звітного періоду було проведено 41 програму відновного правосуддя, з них: 39 – медіації у кримінальних справах, 2 – сімейні конференції.
Навіть така незначна за обсягом практика застосування відновних процедур засвідчила, що медіація у кримінальному судочинстві має багато переваг порівняно із загальним судовим порядком розв’язання «кримінально-правових конфліктів». Зокрема, медіація забезпечує більш ефективне розв’язання проблеми відшкодування моральної та/або матеріальної шкоди; надає можливість сторонам впливати на рішення, що приймається у справі, допомагає зняти емоційне напруження. Крім того, медіація звільняє суддів від навантаження у зв’язку із розглядом справ невеликої тяжкості і надає можливість зосередитися на більш серйозних справах, а також прискорює процес розгляду справ у суді.
Рівно через 10 років, відколи медіаційні процеси почали застосовуватись у кримінальному судочинстві України, у Верховній Раді з’явився Законопроект «Про медіацію» № 2425а від 26.06.2013 р., який має вирішити проблеми застосування медіації в Україні на законодавчому рівні. Необхідність прийняття проекту Закону обумовлена потребою створення правових умов для: організації та здійснення медіації і діяльності медіаторів в Україні; вирішення конфліктів (спорів) шляхом досягнення сторонами взаємоприйнятного для них рішення; усунення спричиненої конфліктом (спором) шкоди; запобігання поновленню конфліктів (спорів); суттєвого зменшення завантаженості органів судової влади; економії державних коштів та коштів фізичних і юридичних осіб, які є сторонами конфлікту (спору); відновлення правопорядку та гармонізації суспільних взаємостосунків.
Проте, чинне законодавство вже має основи для запровадження медіації. Зокрема, це інститут примирення в процесуальному законодавстві – ст. 175 Цивільного процесуального кодексу, ст. 78 Господарського процесуального кодексу, які регламентують укладання між сторонами судового процесу мирової угоди з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок. Інша ситуація у кримінальному процесі, хоча там теж застосовується інститут примирення. Зокрема, ст. 145 і 146 Кримінального кодексу України визначають підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дієвим каяттям та примиренням винного з потерпілим.
Впровадженню медіації заважають відсутність регламентації цього процесу на найвищому рівні – законодавчих актах та обмежене коло прав, до яких можна застосувати зазначений метод. Саме тому майбутній Закон України «Про медіацію» має визначити основні засади проведення медіації, встановити вимоги до медіаторів, окреслити коло їхніх прав та обов’язків, визначити порядок оплати праці, соціального та пенсійного забезпечення, а також оподаткування доходів медіаторів.
Можна прогнозувати, що найближчим часом, в українському законодавстві буде запроваджено цей дійсно прогресивний інститут, який позитивно впливатиме на учасників кримінального, цивільного та господарського процесів, стане конкретним механізмом забезпечення права сторін на примирення, визначеного чинним законодавством, та сприятиме формуванню позитивного іміджу країни серед світової спільноти.
Безбар’єрність
Україна, 04053, м.Київ,