Ви тут: Головна Про Університет Візитівка Сторінка Бориса Грінченка

Його ім’я носить наш Університет

grinchenko logo

 

 

«Україна! У цьому слові для мене все»

Б.Грінченко

 

     Грінченко Борис Дмитрович (1863 – 1910) – український письменник (поет, прозаїк, публіцист, перекладач, літературознавець, драматург), фольклорист, етнограф, мовознавець, лексикограф, видавець народопросвітніх книг і редактор першої щоденної загальноукраїнської газети «Громадська Думка», організатор товариства «Просвіта», педагог і громадський діяч. Його багатогранна діяльність була спрямована на формування української нації і становлення Української держави. Великим Просвітителем ввійшов він в історію України.

 

 

     «Більше працював, ніж жив»(М. Чернявський)

     Народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, у дворянській родині з глибоким козацьким корінням та літературними зв’язками (http://wiki.kubg.edu.ua/Віртуальний_музей/Слобожанщина). 

 

 Основні праці Б. Грінченка

 

2 3 5 4
6 7 8 9

 

    Борис Грінченко-педагог учителював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Роботу поєднував із фольклорно-етнографічною, культурологічною, науковою та лінгвістичною діяльністю.

     Усе життя Б. Грінченко втілював ідею створення національної школи. Він зробив вагомий внесок у справу систематизації української народної просвіти, визначив наукові підходи щодо організації шкільного навчання, закладав основи української педагогіки.

     Чисельні праці Б. Грінченка окреслюють коло наукових інтересів ученого. Вершиною його праці є чотиритомне видання «Словарь української мови» (1907 – 1909 рр.) (http://wiki.kubg.edu.ua/).

     Життя та діяльність Б. Грінченка для багатьох поколінь служить дієвим прикладом подвижництва на ниві української культури і національної ідеї. Праця була найвищим сенсом і покликанням його життя. Постать невтомного трудівника, який безоглядно віддав усі сили й енциклопедичні знання вітчизняній культурі, по праву стоїть поруч із титанами української нації як Тарас Шевченко, Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Леся Українка.

    Пішов Б. Грінченко у вічність на 47-му році життя 6 травня 1910 р. Його поховано в Києві на Байковому кладовищі. Науково-педагогічний колектив і студенти Університету доглядають його могилу.

 

Борис Грінченко і Університет

10

image001

 image002

 Багатотомне зібрання творів Бориса Грінченка.

Педагогічна спадщина. Книги 1, 2

 

 

У грудні 2013 року видавництво Університету випустило перший том «Педагогічна спадщина» Бориса Грінченка, підготовлений співробітниками НДЛ грінченкознавства. Видання складається із двох книг, що в хронологічному порядку представляють педагогічні праці письменника-педагога. Видання є науково-критичним. Опубліковані матеріали дають уявлення про стан української освіти кінця ХІХ ст. – першого десятиліття ХХ ст. Борис Грінченко порушує питання розвитку української мови, навчання і національного виховання в українських школах, характеризує становище тогочасного вчителя. «Це було свідоме лідерське служіння народові, до якого його ніхто й ніщо не зобов’язувало, окрім власного сумління і переконань», – зазначає у вступному слові до видання В. Огнев’юк, ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософських наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук України, керівник проекту, голова редакційної ради.

У 1-ій книзі «Педагогічна спадщина» подано праці Бориса Грінченка «Популярні книжки», «Жан Масе», «Народня школа на Україні», «Періодичне видання для дітей», «Яка тепер народня школа на Вкраїні», що є програмними в його педагогічній діяльності і основоположними в сучасній педагогіці. Ці статті вперше з’явилися на сторінках галицьких часописів «Житє і слово», «Зоря», «Правда», «Учитель» у 1891–1892 рр.

До 2-ої книги увійшли педагогічні праці Бориса Грінченка, опубліковані у київській пресі «Громадська думка», «Рада», «Нова Громада» («Народні вчителі і вкраїнська школа», «Якої нам треба школи», «Братства і просвітна справа на Вкраїні за польського панування до Б. Хмельницького», «Перед широким світом»). Де тільки було можливо, письменник уміщував свої праці про школу, дітей, учителів, заглиблюючись у безліч соціальних проблем. На сторінках названих журналів він започаткував широку розмову-дискусію про українську школу, народнопросвітню справу, єдину, соборну норму літературної мови та її утвердження через освітні заклади в обох частинах України.

Борис Грінченко виступав і в тогочасній російській пресі («Санкт-Петербургские Ведомости», «Русское Богатсво», «Русская мысль») з гострими публіцистичними статтями «Зачем?», «На беспросветном пути». У журналі «Русский начальный учитель» двадцятилітній педагог опублікував одну з перших статей «Змиевские педагогические курсы» (1883 р.). У ній автор розповів про роботу вчительських курсів. Стаття цікава з погляду історії педагогіки – організації підвищення кваліфікації тогочасних українських учителів.

Пізніше, працюючи на посаді завідувача відділу народної просвіти Чернігівського губернського земства, у підготовлених доповідях Борис Грінченко постійно ставить питання про створення сільських, учительських, учнівських бібліотек та земських книжкових складів. Він домагався, щоб у кожній бібліотеці «…було усе, що треба для такої початкової загальної просвіти, од котрої можна було б перейти до просвіти вищої».

У зв’язку з цим письменник опублікував у «Земському збірнику Чернігівської губернії» праці: «Народные учителя как сельские хозяева», «Доклад губернской управы о содействии губернского земства повсеместному открытию народных школ», «Отчет Черниговской губернской земской управы по народному образованию за 1896 г.» та ін.

Великого значення Борис Грінченко надавав не тільки книзі, а й народному театру як важливим чинникам освіти. Він провів перше соціологічне дослідження про народні читання, вплив книги на сільського читача, яке описав у праці «Перед широким світом». На посаді земця в Чернігові Борис Грінченко велику увагу приділяв організації народних труп. Знаємо, що і сам він виконував роль Мартина Борулі в однойменному спектаклі Чернігівського народного театру. Своє дослідження освітньої ролі театру вмістив у статті «Народные спектакли». Друга книга «Педагогічної спадщини» містить також малознані статті письменика, опубліковані ним у київських часописах.

 

image003

Борис Грінченко серед аматорів Чернігівського театру

 

Книги цінні тим, що в них уперше зібрані педагогічні праці Бориса Грінченка. Значна частина їх не перевидавалася з часу їх першої публікації і подана упорядниками за першодруком та архівними матеріалами. Видання стане джерельною базою для досліджень істориків освіти і педагогіки в Україні. 

 

image004 image005 image006
image007 image008 image009

Видання, в яких публікувалися педагогічні праці Бориса Грінченка

Важливою частиною спадщини Б.Грінченка є його народопросвітні твори. Просвітник розумів: «У нас, українців, справа просвіти є справою національного відродження». Він склав програму просвітньої роботи,  головна мета якої – підняти народ із темряви, щоб він став повноправним членом європейської спільноти. Письменник розробив тематику науково-популярних книг: про природу, про історію, про відомих людей та просвітня література для дітей і виконував її впродовж свого короткого віку.

Саме він створив у Чернігові перше в Східній Україні видавництво популярної дешевої літератури для народнього читання. Кошти на видавництво надав Іван Череватенко (1865-1893) icherevatenko – драматург-початківець. Наклад чернігівських видань (майже 50 книг) складав біля 200 тис. примірників.

Продовжив цю роботу Б.Грінченко в організованій і очолюваній ним київській «Просвіті», де побачили світ ще 35 народопросвітніх метеликів. Народопросвітні статті і книги Б. Грінченка склали дві книги багатотомного зібрання – і одна з них уже побачила світ в університетському видавництві.

9 грудня 2014 року в рамках Грінченківської декади та Дня Університету проведені VII щорічні Грінченківські читання «Борис Грінченко – відомий і невідомий», на яких і відбулася презентація видання «Б. Грінченко «Народопросвітня спадщина. Книга 1»zibr tv багатотомного зібрання творів Бориса Дмитровича Грінченка (керівник проекту, голова редакційної ради Огнев’юк В.О., ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософських наук, професор, академік НАПН України).

Написані Б. Грінченком статті про народопросвітні книги були настільки актуальними, що збурювали суспільну думку, не залишали байдужими нікого. Відгуки на народопросвітні видання Б.Грінченка, історія та хронологія їх написання подані упорядниками в примітках, що становлять важливу джерельну базу для дослідників.

У виданні є твори, що публікуються вперше за автографом Б.Грінченка. Це книга «Новий світ. Оповідання про Христофора Колумба» (за життя Б.Грінченка цензура його так і не пропустила до друку) та незакінчену статтю «Товариство «Просвіта» в Київі».

До презентованої книги ввійшли твори про природу («Грім і блискавка», «Про мінерали»), про землі і народи («Фінляндія і Сахара», «Про пустині», «Робінзон. Оповідання про те, як один чоловік по чужих краях мандрував і як він сам на острові серед моря жив», «Серед Крижаного моря»), про історію («Як жив український народ (Коротка історія України)», «Оповідання з української старовини. Київська держава і татарське лихоліття», «Іван Виговський. Його життя і діла», «Князь Ігор (Оповідання по «Слову про полк Ігорів»)», «Де ми і скільки нас»).

grym bl

ivyhovsky

 kihor

 Народопросвітні видання Бориса Грінченка.

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Про Університет Візитівка Сторінка Бориса Грінченка