30 вересня 2026 року
30 вересня 2026 року в Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка відбувся черговий практико-орієнтований тренінг Школи кураторів та вихователів гуртожитків. Цього разу у фокусі ще одна надзвичайно важлива тема: «Інклюзивна вища освіта: від розуміння інвалідності до індивідуального супроводу студента».
Школа кураторів та вихователів гуртожитків є одним із постійних майданчиків професійного розвитку працівників Університету та формування практичних компетентностей, необхідних для створення безбар’єрного й інклюзивного освітнього середовища. Цього разу у фокусі були підтримка студентів з інвалідністю та особливими освітніми потребами, індивідуальний супровід і взаємодія з Ресурсним центром підтримки здобувачів з інвалідністю.
Тренінг організовано Навчально-методичним центром соціально-гуманітарної взаємодії та організації дозвілля студентів спільно з Ресурсним центром підтримки здобувачів з інвалідністю. До роботи долучилися куратори академічних груп, вихователі університетських гуртожитків, викладачі, заступники деканів з науково-педагогічної та соціально-гуманітарної роботи, гаранти освітніх програм.
Спікеркою тренінгу стала Лариса Байда, програмна директорка Національної Асамблеї людей з інвалідністю України, провідна експертка з понад 25-річним досвідом у сфері захисту прав людини, інклюзивної освіти та доступності, авторка методичних посібників і консультантка міжнародних проєктів.
У центрі професійної розмови було сучасне розуміння інвалідності та практичне питання: як університетській спільноті забезпечити студентові з інвалідністю та/або особливими освітніми потребами рівні можливості для здобуття якісної освіти, зберігаючи академічні вимоги та усуваючи бар’єри, які можуть перешкоджати навчанню.
Учасники розглянули сучасні моделі інвалідності та їхній вплив на освітню політику закладу вищої освіти, положення Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю щодо здобуття освіти нарівні з іншими. Особливу увагу приділили розумінню інвалідності як частини людського різноманіття та необхідності бачити передусім людину, її здібності, потенціал і освітні потреби. Наголошувалося, що інклюзивне навчання не означає гіперопіки чи безпідставного зниження академічних вимог, а передбачає створення рівних умов для навчання та усунення бар’єрів.
Практична частина охопила видимі й невидимі форми інвалідності, особливості комунікації та коректної термінології. Йшлося про принципи People-first language, комунікацію зі здобувачами з порушеннями слуху та зору, тифлокоментування, організацію ергономічного робочого місця, а також про потреби людей з епілепсією, цукровим діабетом, ментальними порушеннями та наслідками посттравматичного стресового розладу.
Окремий блок було присвячено взаємодії з Ресурсним центром підтримки здобувачів з інвалідністю Університету Грінченка. Ресурсний центр є важливою складовою університетської системи підтримки здобувачів з особливими освітніми потребами. Його діяльність спрямована на сприяння адаптації студентів з інвалідністю, визначення їхніх індивідуальних потреб та координацію необхідного супроводу.
Учасники уточнили зони відповідальності кураторів, вихователів гуртожитків, викладачів і фахівців Ресурсного центру, обговорили алгоритми взаємодії та розібрали реальні кейси з практики Університету. Особливу увагу приділили ситуаціям, коли освітні потреби студента не є очевидними, а ефективна підтримка потребує своєчасної комунікації та взаємодії кількох університетських служб.
Саме така модель роботи дозволяє переходити від декларування принципів інклюзії до індивідуального супроводу конкретного здобувача відповідно до його потреб.
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка послідовно розбудовує безбар’єрне та інклюзивне освітнє середовище, що охоплює фізичну й цифрову доступність, психосоціальну підтримку, діяльність Ресурсного центру підтримки здобувачів з інвалідністю, підготовку працівників та індивідуальний супровід здобувачів освіти.
Адже безбар’єрність в університеті починається не лише з доступного простору. Вона починається з розуміння потреб людини та готовності університетської спільноти створювати умови, за яких кожен здобувач має рівні можливості навчатися, розвиватися і реалізовувати свій потенціал.
Безбар’єрність
Україна, 04053, м.Київ,