Сторінка Бориса Грінченка

 

«Україна! У цьому слові для мене все»

Б.Грінченко

     Грінченко Борис Дмитрович (1863 – 1910) – український письменник (поет, прозаїк, публіцист, перекладач, літературознавець, драматург), фольклорист, етнограф, мовознавець, лексикограф, видавець народопросвітніх книг і редактор першої щоденної загальноукраїнської газети «Громадська Думка», організатор товариства «Просвіта», педагог і громадський діяч. Його багатогранна діяльність була спрямована на формування української нації і становлення Української держави. Великим Просвітителем ввійшов він в історію України.

 

 

     «Більше працював, ніж жив»(М. Чернявський)

     Народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, у дворянській родині з глибоким козацьким корінням та літературними зв’язками (http://wiki.kubg.edu.ua/Віртуальний_музей/Слобожанщина). 

 

 Основні праці Б. Грінченка

    Борис Грінченко-педагог учителював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Роботу поєднував із фольклорно-етнографічною, культурологічною, науковою та лінгвістичною діяльністю.

     Усе життя Б. Грінченко втілював ідею створення національної школи. Він зробив вагомий внесок у справу систематизації української народної просвіти, визначив наукові підходи щодо організації шкільного навчання, закладав основи української педагогіки.

     Численні праці Б. Грінченка окреслюють коло наукових інтересів ученого. Вершиною його праці є чотиритомне видання «Словарь української мови» (1907 – 1909 рр.) (http://wiki.kubg.edu.ua/).

     Життя та діяльність Б. Грінченка для багатьох поколінь служить дієвим прикладом подвижництва на ниві української культури і національної ідеї. Праця була найвищим сенсом і покликанням його життя. Постать невтомного трудівника, який безоглядно віддав усі сили й енциклопедичні знання вітчизняній культурі, по праву стоїть поруч із титанами української нації як Тарас Шевченко, Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Леся Українка.

    Пішов Б. Грінченко у вічність на 47-му році життя 6 травня 1910 р. Його поховано в Києві на Байковому кладовищі. Науково-педагогічний колектив і студенти Університету доглядають його могилу.

 

Борис Грінченко і Університет

• 1993 р. – Київському міжрегіональному інституту удосконалення вчителів повернено ім’я Б.Д.Грінченка.
• В Університеті відбуваються щорічні Грінченківські читання «Борис Грінченко – відомий і невідомий».
• 2008 р. – рік 145-ї річниці з дня народження Б. Грінченка – визначено Роком Б. Грінченка в Університеті. До річниці розроблено нагрудний знак із його барельєфом «За особистий внесок у розвиток Університету» та запроваджено іменну стипендію найкращим студентам.
• У 2010 р. до сторіччя з дня смерті Б. Грінченка в Університеті відкрито Музей його імені.
• У 2011 році до 20-ї річниці незалежності України в Києві було споруджено пам'ятник Борисові Грінченку, збудований коштом викладачів та студентів Київського університету імені Бориса Грінченка та освітян столиці за підтримки Київської міської державної адміністрації.
• 4 липня 2012 року Верховною Радою України ухвалено Постанову «Про відзначення 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка». Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка. У 2013-му році постать письменника вшановано на державному рівні.
• В Університеті реалізовані заходи з відзначення
• Біографічно-літературний портал «Грінченко-онлайн» містить результати досліджень про життя та творчість Бориса Дмитровича, а також найповнішу в інтернеті бібліотеку його творів, унікальність котрої полягає в наявності хронологічного категоризатора за періодами художньої діяльності автора. Ресурс був розроблений студентами-інформатиками, які посіли з ним І місце на Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Борис Грінченко очима студентів ХХІ століття».
• Університет розпочав видавати багатотомне зібрання творів Б. Грінченка (керівник проекту, голова редакційної ради Огнев’юк В.О., ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософських наук, професор, академік НАПН України).

 Багатотомне зібрання творів Бориса Грінченка.

Педагогічна спадщина. Книги 1, 2

 

 

У грудні 2013 року видавництво Університету випустило перший том «Педагогічна спадщина» Бориса Грінченка, підготовлений співробітниками НДЛ грінченкознавства. Видання складається із двох книг, що в хронологічному порядку представляють педагогічні праці письменника-педагога. Видання є науково-критичним. Опубліковані матеріали дають уявлення про стан української освіти кінця ХІХ ст. – першого десятиліття ХХ ст. Борис Грінченко порушує питання розвитку української мови, навчання і національного виховання в українських школах, характеризує становище тогочасного вчителя. «Це було свідоме лідерське служіння народові, до якого його ніхто й ніщо не зобов’язувало, окрім власного сумління і переконань», – зазначає у вступному слові до видання В. Огнев’юк, ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософських наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук України, керівник проекту, голова редакційної ради.

У 1-ій книзі «Педагогічна спадщина» подано праці Бориса Грінченка «Популярні книжки», «Жан Масе», «Народня школа на Україні», «Періодичне видання для дітей», «Яка тепер народня школа на Вкраїні», що є програмними в його педагогічній діяльності і основоположними в сучасній педагогіці. Ці статті вперше з’явилися на сторінках галицьких часописів «Житє і слово», «Зоря», «Правда», «Учитель» у 1891–1892 рр.

До 2-ої книги увійшли педагогічні праці Бориса Грінченка, опубліковані у київській пресі «Громадська думка», «Рада», «Нова Громада» («Народні вчителі і вкраїнська школа», «Якої нам треба школи», «Братства і просвітна справа на Вкраїні за польського панування до Б. Хмельницького», «Перед широким світом»). Де тільки було можливо, письменник уміщував свої праці про школу, дітей, учителів, заглиблюючись у безліч соціальних проблем. На сторінках названих журналів він започаткував широку розмову-дискусію про українську школу, народнопросвітню справу, єдину, соборну норму літературної мови та її утвердження через освітні заклади в обох частинах України.

Борис Грінченко виступав і в тогочасній російській пресі («Санкт-Петербургские Ведомости», «Русское Богатсво», «Русская мысль») з гострими публіцистичними статтями «Зачем?», «На беспросветном пути». У журналі «Русский начальный учитель» двадцятилітній педагог опублікував одну з перших статей «Змиевские педагогические курсы» (1883 р.). У ній автор розповів про роботу вчительських курсів. Стаття цікава з погляду історії педагогіки – організації підвищення кваліфікації тогочасних українських учителів.

Пізніше, працюючи на посаді завідувача відділу народної просвіти Чернігівського губернського земства, у підготовлених доповідях Борис Грінченко постійно ставить питання про створення сільських, учительських, учнівських бібліотек та земських книжкових складів. Він домагався, щоб у кожній бібліотеці «…було усе, що треба для такої початкової загальної просвіти, од котрої можна було б перейти до просвіти вищої».

У зв’язку з цим письменник опублікував у «Земському збірнику Чернігівської губернії» праці: «Народные учителя как сельские хозяева», «Доклад губернской управы о содействии губернского земства повсеместному открытию народных школ», «Отчет Черниговской губернской земской управы по народному образованию за 1896 г.» та ін.

Великого значення Борис Грінченко надавав не тільки книзі, а й народному театру як важливим чинникам освіти. Він провів перше соціологічне дослідження про народні читання, вплив книги на сільського читача, яке описав у праці «Перед широким світом». На посаді земця в Чернігові Борис Грінченко велику увагу приділяв організації народних труп. Знаємо, що і сам він виконував роль Мартина Борулі в однойменному спектаклі Чернігівського народного театру. Своє дослідження освітньої ролі театру вмістив у статті «Народные спектакли». Друга книга «Педагогічної спадщини» містить також малознані статті письменика, опубліковані ним у київських часописах.

 

Борис Грінченко серед аматорів Чернігівського театру

 

Книги цінні тим, що в них уперше зібрані педагогічні праці Бориса Грінченка. Значна частина їх не перевидавалася з часу їх першої публікації і подана упорядниками за першодруком та архівними матеріалами. Видання стане джерельною базою для досліджень істориків освіти і педагогіки в Україні. 

 

Видання, в яких публікувалися педагогічні праці Бориса Грінченка

Важливою частиною спадщини Б.Грінченка є його народопросвітні твори. Просвітник розумів: «У нас, українців, справа просвіти є справою національного відродження». Він склав програму просвітньої роботи,  головна мета якої – підняти народ із темряви, щоб він став повноправним членом європейської спільноти. Письменник розробив тематику науково-популярних книг: про природу, про історію, про відомих людей та просвітня література для дітей і виконував її впродовж свого короткого віку.

Саме він створив у Чернігові перше в Східній Україні видавництво популярної дешевої літератури для народнього читання. Кошти на видавництво надав Іван Череватенко (1865-1893)  – драматург-початківець. Наклад чернігівських видань (майже 50 книг) складав біля 200 тис. примірників.

Продовжив цю роботу Б.Грінченко в організованій і очолюваній ним київській «Просвіті», де побачили світ ще 35 народопросвітніх метеликів. Народопросвітні статті і книги Б. Грінченка склали дві книги багатотомного зібрання – і одна з них уже побачила світ в університетському видавництві.

9 грудня 2014 року в рамках Грінченківської декади та Дня Університету проведені VII щорічні Грінченківські читання «Борис Грінченко – відомий і невідомий», на яких і відбулася презентація видання «Б. Грінченко «Народопросвітня спадщина. Книга 1» багатотомного зібрання творів Бориса Дмитровича Грінченка (керівник проекту, голова редакційної ради Огнев’юк В.О., ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософських наук, професор, академік НАПН України).

Написані Б. Грінченком статті про народопросвітні книги були настільки актуальними, що збурювали суспільну думку, не залишали байдужими нікого. Відгуки на народопросвітні видання Б.Грінченка, історія та хронологія їх написання подані упорядниками в примітках, що становлять важливу джерельну базу для дослідників.

У виданні є твори, що публікуються вперше за автографом Б.Грінченка. Це книга «Новий світ. Оповідання про Христофора Колумба» (за життя Б.Грінченка цензура його так і не пропустила до друку) та незакінчену статтю «Товариство «Просвіта» в Київі».

До презентованої книги ввійшли твори про природу («Грім і блискавка», «Про мінерали»), про землі і народи («Фінляндія і Сахара», «Про пустині», «Робінзон. Оповідання про те, як один чоловік по чужих краях мандрував і як він сам на острові серед моря жив», «Серед Крижаного моря»), про історію («Як жив український народ (Коротка історія України)», «Оповідання з української старовини. Київська держава і татарське лихоліття», «Іван Виговський. Його життя і діла», «Князь Ігор (Оповідання по «Слову про полк Ігорів»)», «Де ми і скільки нас»).

 Народопросвітні видання Бориса Грінченка.

 

 

Нині (станом на 2021 р.) видано 10 томів багатотомного зібрання творів Бориса Грінченка.

Крім педагогічної та народопросвітньої спадщини (2-й том якої вийшов 2015 р.) побачили світ:

- Етнографічна спадщина у 3-х т. – перше після 120 років перевидання зібраних Б. Грінченком «Этнографических материалов, собранных в Черниговской и соседних с ней губерниях» (2017)

- Фольклористична спадщина у 2-х т., що містить вперше видані рукописні записи, що зацікавлять не лише вченого-фольклориста, а й будь-кого, хто бажає дізнатися більше про життя українського народу (2018). До двотомника увійшли наукові розвідки Б. Грінченка з фольклористики, зібрані ним зразки словесної народної творчості – пісні, думи, казки, народні анекдоти, приказки та ін., а також твори, які написав сам Б. Грінченко на основі фольклору.

Увійшли до видання також бібліографічний покажчик «Литература украинского фольклора: 1777 – 1900: Опыт библиографического указателя», надруковані вперше рукописні замітки тощо.

Обкладинка 1-го тому «Етнографічних матеріалів» та видань, що увійшли до томів «Фольклористичної спадщини»

 

За ініціативою ректора Київського університету імені Бориса Грінченка В. Огнев'юка у вересні 2020 року розпочато акцію передачі до бібліотек вищих навчальних закладів України окремих видань наукової спадщини Бориса Грінченка.

1 грудня 2020 року відбулася онлайн-презентація чергової частини багатотомного зібрання творів Бориса Грінченка - першого тому «Епістолярної спадщини» з запланованих 4-х.

Більшість вміщених листів публікується вперше за автографами та першодруками, які зберігаються у фондах наукових установ, бібліотек, музеїв, архівів України і Росії.

Як зазначає анотація, до першої книги «Епістолярної спадщини» Бориса Грінченка включено листування і листи Б. Грінченка до представників науки, культури, літератури, відомих громадських діячів кінця ХІХ — початку ХХ ст., а також вибране родинне листування.

Обкладинка «Епістолярної спадщини» та рукописи листів

 

Варто зазначити, що праця над Грінченковою спадщиною не обмежується багатотомником.

16 травня 2019 р. відбулася презентація монографії «Педагогічна і просвітницька діяльність Марії Грінченко»  кандидата педагогічних наук Михайла Васильовича Лашка.

Монографія містить інформацію про внесок Марії Грінченко в розвиток української літератури та культури, її роль у збереженні й популяризації спадщини Бориса Грінченка.

У вересні 2021 р. вийшла друком монографія професора Василя Васильовича Яременка «Наукова і епістолярна спадщина Бориса Грінченка», що стала своєрідним підсумком багаторічної праці та містить велику кількість ілюстративного матеріалу, надрукованих уперше документів, бібліографію, а також план-проспект наступних видань багатотомного зібрання.

Обкладинка монографії «Наукова і епістолярна спадщина Бориса Грінченка»

та сторінки з рукописів творів, які увійдуть до тому «Публіцистичної спадщини»

 

8 грудня 2021 року монографію, а також «Епістолярна» (кн. 1) і «Літературознавча» (кн. 1) презентовані на Всеукраїнській науковій онлайн-конференції (XIV Грінченківських читаннях) «УКРАЇНСЬКИЙ СВІТ БОРИСА ГРІНЧЕНКА», яка традиційно проводиться до дня народження Бориса Грінченка на початку грудня.

9 грудня 2022 року на Всеукраїнській науковій онлайн-конференції (XV щорічних Грінченківських читаннях) «Біографічний наратив: текст і дискурс» презентовано кн. 2 «Літературознавчої спадщини» та нове видання професора В. В. Яременка «Борис Грінченко – національної ідеї смолоскип».

На черзі – наступні томи «Епістолярної спадщини», готові й знаходяться на різних етапах додрукарської підготовки «Мовознавча» та «Публіцистична спадщина».

 

Детальніше про грінченкознавчі дослідження в Університеті можна дізнатися тут.