Сторінка Бориса Грінченка

«Україна! У цьому слові для мене все»

Б.Грінченко

     Грінченко Борис Дмитрович (1863 – 1910) – український письменник (поет, прозаїк, публіцист, перекладач, літературознавець, драматург), фольклорист, етнограф, мовознавець, лексикограф, видавець народопросвітніх книг і редактор першої щоденної загальноукраїнської газети «Громадська Думка», організатор товариства «Просвіта», педагог і громадський діяч. Його багатогранна діяльність була спрямована на формування української нації і становлення Української держави. Великим Просвітителем ввійшов він в історію України.

«Більше працював, ніж жив» 

М. Чернявський

Народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, у дворянській родині з глибоким козацьким корінням та літературними зв’язками (http://wiki.kubg.edu.ua/Віртуальний_музей/Слобожанщина).

Борис Грінченко-педагог учителював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Роботу поєднував із фольклорно-етнографічною, культурологічною, науковою та лінгвістичною діяльністю.

Усе життя Б. Грінченко втілював ідею створення національної школи. Він зробив вагомий внесок у справу систематизації української народної просвіти, визначив наукові підходи щодо організації шкільного навчання, закладав основи української педагогіки.

Численні праці Б. Грінченка окреслюють коло наукових інтересів ученого. Вершиною його праці є чотиритомне видання «Словарь української мови» (1907 – 1909 рр.) (http://wiki.kubg.edu.ua/).

Життя та діяльність Б. Грінченка для багатьох поколінь служить дієвим прикладом подвижництва на ниві української культури і національної ідеї. Праця була найвищим сенсом і покликанням його життя. Постать невтомного трудівника, який безоглядно віддав усі сили й енциклопедичні знання вітчизняній культурі, по праву стоїть поруч із титанами української нації як Тарас Шевченко, Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Леся Українка.

Пішов Б. Грінченко у вічність на 47-му році життя 6 травня 1910 р. Його поховано в Києві на Байковому кладовищі. Науково-педагогічний колектив і студенти Університету доглядають його могилу.

Борис Грінченко як лідер-служитель

Справжнім прикладом лідерства як служіння для нашого університету є людина, чиє ім’я ми носимо, наш ідейний лідер – Борис Дмитрович Грінченко. Протягом усього життя він служив Україні. Недарма його називали Великим Просвітителем – він побачив, що тогочасній Україні катастрофічно бракує освічених людей, і поклав життя на те, щоб зробити знання доступними кожному. За словами композитора Миколи Лисенка, «Обвівши духовним зором Україну з краю в край, постеріг, зрозумів тяжке її безпомічне становище — і вирішив віддати життя своє на службу їй, кинувшись самотужки обслуговувати потреби її духа».

Лідер-служитель завжди має в своєму серці візію – бачення кінцевого результату. Безперечно, в серці Бориса Грінченка візія нової України – розвиненої, процвітаючої, незалежної та освіченої – сяяла яскравим вогником протягом всього його недовгого, але продуктивного життя. Цією візією він захопив і своїх послідовників – як тих, хто працював пліч-о-пліч з ним, так і наступні покоління. Грінченко ніколи не обмежувався лише словами, він завжди прагнув діяти та спонукав інших слідувати його прикладу. Друзі називали його «Людина повинності». Присвятивши життя просвітництву, визначивши його своєю життєвою місією, він вже ніколи не відступав від цього та розбудовував освіту в Україні як тільки міг.

Варто відмітити, що до питання просвітництва Б. Грінченко підходив цілісно та комплексно. Своєю працею він подав приклад ефективних змін в системі освіти, адже прагнув покращити ситуацію в усіх її сферах та створити умови для навчання якомога більшої кількості людей, а не тільки школярів. Згадаймо: Грінченко не тільки безпосередньо вчителював, але й писав підручники та опікувався умовами функціонування шкіл; у додаток до цього він упорядкував словник української мови, видавав літературу українською мовою, випускав журнали, брав участь у діяльності «Просвіти», а також збирав бібліотеку Марії і Бориса Грінченків. Плоди його невтомної праці залишаються актуальними і донині, а важливість творчого, наукового та педагогічного доробку Грінченка важно переоцінити.

Борис Грінченко ніколи не зупинявся перед труднощами. Навпаки, він завжди шукав можливість вирішити будь-яку складну ситуацію або проблему, намагався зрозуміти, як саме він може допомогти у подоланні складностей. Про його проактивний підхід до усього, за що він брався, свідчать написані ним рядки:

Говорять люди: не зітхай,
Чого нема, то й так нехай!
А я говорю: не зітхай,
Коли нема,— борись, придбай!

Борис Грінченко – справжній лідер-служитель та реальний приклад того, що слідування принципам лідерства як служіння завжди приносить довгострокові та великі результати. Життя та праця Бориса Дмитровича – джерело нескінченного натхнення для кожного, хто і сьогодні продовжує жити за його цінностями та ідеалами; кожного, хто вірить, що кропіткою працею можна досягти будь-яких цілей; кожного, хто вірно служить іншим людям, громаді та суспільству.

 Борис Грінченко і Університет

Ім’я Грінченка здавна пов’язане з історією університету, яка бере свій початок з 28 вересня 1903 р., коли було засновано Київську церковно-учительську школу (директором якої був Василь Липківський). Ця дата вважається днем заснування університету імені Бориса Грінченка.

У грудні 1917 р. – Київську церковно-учительську школу було перетворено у Київську українську учительську семінарію, котра з 1918 р. носила ім’я Бориса Грінченка. Два роки по тому Київську українську учительську семінарію імені Б. Грінченка було перетворено у Київську педагогічну школу імені Б. Грінченка.

В 1922 р. Київську педагогічну школу імені Б. Грінченка було реорганізовано у Київські вищі трирічні педагогічні курси імені Б. Грінченка у результаті об’єднання з Трирічними педагогічними курсами імені К. Ушинського. Згодом їх також було реорганізовано у Педагогічний технікум імені Б. Грінченка. В 30-х роках, ім’я Грінченка і його наукові та творчі здобутки були заборонені.

В перші роки незалежності, педагогічні досягнення Грінченка було гідно пошановано співвітчизниками. До 130-ї річниці з дня його народження Київському міжрегіональному інституту удосконалення вчителів було присвоєно ім’я Б.Грінченка (17 грудня 1993 р.). В 2-й половині 90-х років в Київському міжрегіональному інституту удосконалення вчителів відбувалися Грінченківські читання «Освіта. Гуманізація. Вчитель».

Київський міський педагогічний університет імені Б.Д. Грінченка в 2005 р.

В рік 145-ї річниці з дня народження Б. Грінченка – визначено Роком Б. Грінченка в Університеті. До цієї дати розроблено нагрудний знак із його барельєфом «За особистий внесок у розвиток Університету» та запроваджено іменну стипендію найкращим студентам.

З того ж року в Університеті до дня народження великого діяча відбуваються щорічні Грінченківські читання «Борис Грінченко – відомий і невідомий». На читаннях науковці з усієї України висвітлюють свої дослідження життя та багатогранної діяльності Б. Грінченка.

З метою більш серйозного дослідження спадщини Б. Грінченка в 2009-2020 рр. в Університеті функціонувала науково-дослідна лабораторія грінченкознавства, діяльність якої була спрямована на системне й ґрунтовне вивчення багатогранної діяльності Бориса Грінченка.

Роком пізніше для вшанування титанічної праці Бориса Дмитровича університетом до сторіччя з дня його смерті у квітні 2010 р. було відкрито історико-біографічний музей, де широко представлено його життєвий і творчий шлях та внесок в українську культуру. На сьогодні це єдиний музей такого типу в Україні присвячений великому діячеві.

У 2011 році до 20-ї річниці незалежності України в Києві було споруджено пам'ятник Борису Грінченку, збудований коштом викладачів та студентів Київського університету імені Бориса Грінченка та освітян столиці за підтримки Київської міської державної адміністрації.

З наближенням 150 річного ювілею Бориса Грінченка 4 липня 2012 року Верховною Радою України було ухвалено Постанову «Про відзначення 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка».

В тому ж році було створено біографічно-літературний портал «Грінченко-онлайн», який містить результати досліджень про життя та творчість Бориса Дмитровича, а також найповнішу в інтернеті бібліотеку його творів, унікальність котрої полягає в наявності хронологічного категоризатора за періодами художньої діяльності автора. Ресурс був розроблений студентами-інформатиками, які посіли з ним І місце на Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Борис Грінченко очима студентів ХХІ століття».

Університет розпочав видавати багатотомне зібрання творів Б. Грінченка (керівник проекту, голова редакційної ради Огнев’юк Віктор Олександрович., ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософських наук, професор, академік НАПН України).

У грудні 2013 року видавництво Університету випустило перший том «Педагогічна спадщина» Бориса Грінченка, підготовлений співробітниками НДЛ грінченкознавства. Видання складається із двох книг, що в хронологічному порядку представляють педагогічні праці письменника-педагога. Видання є науково-критичним. Опубліковані матеріали дають уявлення про стан української освіти кінця ХІХ ст. – першого десятиліття ХХ ст. Борис Грінченко порушує питання розвитку української мови, навчання і національного виховання в українських школах, характеризує становище тогочасного вчителя.

«Це було свідоме лідерське служіння народові, до якого його ніхто й ніщо не зобов’язувало, окрім власного сумління і переконань», – зазначає у вступному слові до видання В. Огнев’юк, ректор Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософських наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук України, керівник проекту, голова редакційної ради.

У 1-ій книзі «Педагогічна спадщина» подано праці Бориса Грінченка «Популярні книжки», «Жан Масе», «Народня школа на Україні», «Періодичне видання для дітей», «Яка тепер народня школа на Вкраїні», що є програмними в його педагогічній діяльності і основоположними в сучасній педагогіці. Ці статті вперше з’явилися на сторінках галицьких часописів «Житє і слово», «Зоря», «Правда», «Учитель» у 1891–1892 рр.
До 2-ої книги увійшли педагогічні праці Бориса Грінченка, опубліковані у київській пресі «Громадська думка», «Рада», «Нова Громада» («Народні вчителі і вкраїнська школа», «Якої нам треба школи», «Братства і просвітна справа на Вкраїні за польського панування до Б. Хмельницького», «Перед широким світом»). Де тільки було можливо, письменник уміщував свої праці про школу, дітей, учителів, заглиблюючись у безліч соціальних проблем. На сторінках названих журналів він започаткував широку розмову-дискусію про українську школу, народнопросвітню справу, єдину, соборну норму літературної мови та її утвердження через освітні заклади в обох частинах України.

Книги цінні тим, що в них уперше зібрані педагогічні праці Б Грінченка. Значна частина їх не перевидавалася з часу їх першої публікації і подана упорядниками за першодруком та архівними матеріалами. Видання стане джерельною базою для досліджень істориків освіти і педагогіки в Україні.

Важливою частиною спадщини Б.Грінченка є його народопросвітні твори. Просвітник розумів: «У нас, українців, справа просвіти є справою національного відродження». Він склав програму просвітньої роботи, головна мета якої – підняти народ із темряви, щоб він став повноправним членом європейської спільноти. Письменник розробив тематику науково-популярних книг: про природу, про історію, про відомих людей та просвітня література для дітей і виконував її впродовж свого короткого віку.

Саме він створив у Чернігові перше в Східній Україні видавництво популярної дешевої літератури для народнього читання. Кошти на видавництво надав Іван Череватенко (1865-1893) icherevatenko – драматург-початківець. Наклад чернігівських видань (майже 50 книг) складав біля 200 тис. примірників.

Продовжив цю роботу Б. Грінченко в організованій і очолюваній ним київській «Просвіті», де побачили світ ще 35 народопросвітніх метеликів. Народопросвітні статті і книги Б. Грінченка склали дві книги багатотомного зібрання – і одна з них уже побачила світ в університетському видавництві.

В рамках Грінченківської декади та Дня Університету 9 грудня 2014 року проведені VII щорічні Грінченківські читання «Борис Грінченко – відомий і невідомий», на яких і відбулася презентація видання «Б. Грінченко «Народопросвітня спадщина. Книга 1 і Книга 2 багатотомного зібрання творів Бориса Дмитровича Грінченка.

Написані Б. Грінченком статті про народопросвітні книги були настільки актуальними, що збурювали суспільну думку, не залишали байдужими нікого. Відгуки на народопросвітні видання Б. Грінченка, історія та хронологія їх написання подані упорядниками в примітках, що становлять важливу джерельну базу для дослідників.

У виданні є твори, що публікуються вперше за автографом Б. Грінченка. Це книга «Новий світ. Оповідання про Христофора Колумба» (за життя Б. Грінченка цензура його так і не пропустила до друку) та незакінчену статтю «Товариство «Просвіта» в Київі».

До презентованої книги ввійшли твори про природу («Грім і блискавка», «Про мінерали»), про землі і народи («Фінляндія і Сахара», «Про пустині», «Робінзон. Оповідання про те, як один чоловік по чужих краях мандрував і як він сам на острові серед моря жив», «Серед Крижаного моря»), про історію («Як жив український народ (Коротка історія України)», «Оповідання з української старовини. Київська держава і татарське лихоліття», «Іван Виговський. Його життя і діла», «Князь Ігор (Оповідання по «Слову про полк Ігорів»)», «Де ми і скільки нас»).

В 2017 р. побачила світ Етнографічна спадщина у 3-х т. – перше після 120 років перевидання зібраних Б. Грінченком «Этнографических материалов, собранных в Черниговской и соседних с ней губерниях»

 

 

До першої книги «Етнографічної спадщини» Б. Грінченка увійшли 1-й та 2-й випуски «Этнографических материалов, собранных в Черниговской и соседних с ней губерниях» (1895–1896). Вперше перевидаються через 120 років після публікації в «Земском сборнике Черниговской губернии» й окремими відбитками. Етнографія в ХІХ — на почат­ку ХХ ст. була найрозвиненішою народознавчою наукою, що відігравала значну державотворчу й націєтворчу роль, через що більшовицькою ідеологією була фактично знищена: знята з наукових і навчальних програм, із плану наукових перевидань.

До другої книги «Етнографічної спадщини» Б. Грінченка увійшов 3-й випуск «Этнографических материалов, собранных в Черниговской и соседних с ней губерниях» (1899), що містить народні пісні. До третьої книги «Етнографічної спадщини» увійшла праця Б. Грінченка «Из уст народа» (1900) як 4-й випуск «Этнографических материалов», а також енциклопедичні статті з етнографії та про етнографів, написані для «Большой энциклопедии» С. Южакова. Цінними в книзі є й додатки, які допоможуть студентам, аспірантам, викладачам у їхній роботі над працями Бориса Грінченка.

В 2018 р. вийшла друком Фольклористична спадщина у 2-х т., що містить вперше видані рукописні записи, що зацікавлять не лише вченого-фольклориста, а й будь-кого, хто бажає дізнатися більше про життя українського народу.

 

 

До двотомника увійшли наукові розвідки Б. Грінченка з фольклористики, зібрані ним зразки словесної народної творчості – пісні, думи, казки, народні анекдоти, приказки та ін., а також твори, які написав сам Б. Грінченко на основі фольклору. Перша книга «Фольклористичної спадщини» містить фундаментальні наукові праці Б. Грінченка з фольклористики — «Литература украинского фольклора. 1777–1900. Опыт библиографического указателя» та «Отзыв о сочинении А. Н. Малинки «Сборник материалов по малорусскому фольклору», якими письменник підтвердив високий професіоналізм вченого-фольклориста. Ці роботи, як і статті на фольклористичну тематику, виходять з друку через понад століття після їх видання. Цінними є також праці, що подаються вперше з рукописів.

До другої книги «Фольклористична спадщина» включено збірки словесної народної творчості, видані Б. Грінченком (народні думи і пісні), та наративні народні твори (казки, оповідання, народні анекдоти) в обробці Б. Грінченка. Цінними є оригінальні твори автора, написані на народні сюжети, та зібрані ним пам’ятки словесної творчості, що публікуються нами вперше з автографів Б. Грінченка.

Варто зазначити, що праця над Грінченковою спадщиною не обмежується багатотомником. 16 травня 2019 р. відбулася презентація монографії «Педагогічна і просвітницька діяльність Марії Грінченко» кандидата педагогічних наук Михайла Васильовича Лашка.

 

 

В монографії цілісно розкрито педагогічну та просвітницьку діяльність М. Грінченко, педагога, відомої громадської діячки, перекладача, автора науково-популярних книжок для народу, письменниці. Уперше з’ясовано основні чинники, що впливали на формування і становлення М. Грінченко як педагога-просвітника; визначено періоди та особливості її педагогічно-просвітницької діяльності; розкрито загальнопедагогічні ідеї М. Грінченко, її внесок в українське підручникотворення, а також підходи до створення підручника як провідного засобу поширення грамотності серед українського населення, розвитку розумових здібностей учня; виявлено погляди на сімейне виховання. До наукового обігу введено невідомі та маловідомі документи, що розширюють уявлення про особистість М. Грінченко як педагога, просвітниці, громадської діячки.

У вересні 2021 р. вийшла друком монографія професора Василя Васильовича Яременка «Наукова і епістолярна спадщина Бориса Грінченка», що стала своєрідним підсумком багаторічної праці та містить велику кількість ілюстративного матеріалу, надрукованих уперше документів, бібліографію, а також план-проспект наступних видань багатотомного зібрання.

У грудні того ж року на Всеукраїнській науковій онлайн-конференції «Український світ Бориса Грінченка (XIV Грінченківських читаннях) було презентовано монографію В. Яременка «Наукова і епістолярна спадщина Бориса Грінченка», а також «Епістолярну» (кн. 1) і «Літературознавчу» (кн. 1) спадщину Б. Грінченка.

 

 

9 грудня 2022 року на Всеукраїнській науковій онлайн-конференції (XV щорічних Грінченківських читаннях) «Біографічний наратив: текст і дискурс» було презентовано кн. 2 «Літературознавчої спадщини» та нове видання професора В. Яременка «Борис Грінченко – національної ідеї смолоскип».

 

 

7 грудня 2023 року в рамках святкування Дня Університету, 160-ої річниці від дня народження Бориса Грінченка та 30-річчя відновлення імені Бориса Грінченка у назві Університету в приміщенні Читальної зали Бібліотеки відбулося відкриття книжкової виставки творів Бориса Грінченка для дітей, укладеної з фондів музею Бориса Грінченка, бібліотеки Університету Грінченка та Педагогічного музею України.

 

 

8 грудня 2023 р. в Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка до 160-річчя від дня народження Бориса Грінчнка відбулиася Всеукраїнська наукова конференція (ХVI щорічні Грінченківські читання) «Епоха Грінченка: просвіта, нація, ідентичність». В ході якої було презентовано хрестоматію спогадів «Борис Грінченко: сам про себе й у спогадах сучасників» (автори Анна Гедьо, Марина Будзар, Олег Іванюк, Євген Ковальов), у якій зібрано джерела особового походження — автобіографічні й мемуарні тексти, що містять важливі матеріали для біографії Бориса Грінченка (1863–1910), визначного українського громадсько-політичного діяча, педагога, літератора, філолога, етнографа, фольклориста та розкривають перед дослідником соціальні, політичні й культурні особливості Грінченкового світу, України кінця ХІХ — початку ХХ ст., і показує сприйняття цих особливостей самим Грінченком та іншими людьми його доби. Також було презентовано Науково-популярну монографію «Непокірний. Грані долі Бориса Грінченка» (автори Роман Козлов та Тетяна Вірченко). У пропонованому новому погляді на його життя для авторів книги – було важливо за розмаїттям образів громадського діяча, письменника, педагога, лексикографа, етнографа, фольклориста, видавця, публіциста, політика не загубити цілісність його особистості.

Книга супроводжена добіркою фото з особистого архіву митця, а всі наведені в ній факти належно аргументовані покликаннями на документи, листи, історичні й наукові джерела. Наводячи різні погляди на дискусійні питання й уникаючи безапеляційних тверджень, біографи часто пропонують читачеві самостійно пристати на той чи той бік. І робить видання відкритим для подальшого діалогу та скрупульозного вивчення життя і спадщини Бориса Грінченка, глибини чийого таланту видаються безмежними. яка подає історію життя Бориса Грінченка викладену на архівних і документальних фактах та результатах багаторічних досліджень грінченкознавців університету.

Завершило презентацію видання «Мовознавча спадщина». Кн. 1 Б. Грінченка, до якого увійшли наукові, публіцистичні та народопросвітні мовознавчі праці Бориса Грінченка. Подано матеріали про створення вченим «Словаря української мови» в 4 томах і українського правопису – «грінченківки». Зроблено спробу відкрити завісу до мовознавчої лабораторії вченого. У книзі переважає культурологічний огляд лінгвістичних проблем.

 

 

 

Станом на 2024 р. в Університеті діє Музей Бориса Грінченка та Кафедра української літератури, компаративістики і грінченкознавства Факультету української філології, культури і мистецтва.