Слава Україні! Героям Слава!

20 лютого 2020 року
Київський університет імені Бориса Грінченка

Ви сподівалися, ждали:

«Ось, ось вони упадуть,

Силу вже їм ми зламали,

Голосу їх вже не чуть!»

Ждали ви змоги – ногами

Всіх нас в пилу затоптати,

Змоги – догани словами

Мертвих борців обсипать.

Все, що зробить ви хотіли,

Ще як боролися ми, -

Все б ви тоді вже зробили:

Трупи не встануть німі.

Тільки даремно ви ждали:

Падать не думаєм ми , -

Сил наших ще не зламали

Горе і мука тюрми.

Ні, не умре наше діло,

Діло всіх чесних борців:

Хай умирає се тіло –

Житиме дух, як і жив!

Хай умира! Й в домовини

Гордість і віру живі

Ми понесем, і сльозини –

Вірте – не вбачите ви!

Борис Грінченко

20 лютого 2020 року по всіх структурних підрозділах Університету пройшла хвилина мовчання. Грінченківська громада запалила свічки пам’яті на честь щирих Патріотів, які віддали своє життя за право існувати всім іншим.

Не одне покоління свідомих громадян України у важкі роки збиралось на Майдані Незалежності, щоб боротись за Віру, Правду, Свободу. Після подій 2014 року, які сталися на Майдані, ці слова кожен із нас переосмислює, і їх зміст давно вже набув більш глибшого значення. Кожний із нас має пам’ятати не лише про загиблих і покалічених, але й про їхніх рідних, які потребують підтримки. І не зважаючи на слова, що «час загоїть рани», цей біль втрати не зможе загоїти ніщо.

Висловлюємо щире співчуття рідним і близьким усіх, хто загинув у тяжкі дні жорстокого протистояння. Шануємо світлу пам’ять всіх, хто поклав своє життя заради майбутнього України, заради нас із вами…

А сотню вже зустріли небеса…

Летіти легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав…

Й заплакав Бог, побачивши загін –

Спереду – сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна Сотня в вирій полетіла….