22 травня розпочалася практика для студентів Факультету української філології, культури і мистецтва на базі Музею Бориса Грінченка. У перший день співробітники музею разом зі студентами відвідали поховання родини Грінченків на Байковому кладовищі у м.Києві.
День поховання Бориса Грінченка та відвідини його могили, звісно, можуть комусь здатися надто сумним початком літературно-краєзнавчої практики в Музеї. Але наші майбутні філологи - найкращі! Тому були сповнені ентузіазму та цілком свідомі, що не кожен день випадає провідати стількох видатних постатей української історії.
Тож окрім збірки "Над могилою Бориса Грінченка" (яка сьогодні відвідала з нами Байкове), ділимося віршем Максима Рильського, що туди не ввійшов:
Після похорону
Дзвеніли дзвони і гули,
Як ми труну твою несли,
Дзвеніли і гули…
А ми, нікчемнії раби,
Що кликав ти до боротьби,
А ми – лишень раби!
Ми чистих слів не пролили,
Спокійно за труною йшли,
Ми сліз не пролили.
Казали ми про гіркий жаль,
Що огорнула нас печаль,
Казали лиш про жаль!
***
Ганьба… Ганьба і сором нам,
Отчизни славної синам,
Ганьба і сором нам!
***
Та ні – побачив сльози я…
Не згине слава ще твоя –
Побачив сльози я.
Не даром ти весь вік страждав:
Я бачив – сум в очах палав,
Не даром ти страждав.
І от тобі сплете вінок
Країна бідна з сліз-квіток,
Тобі сплете вінок…
Дзвеніли дзвони і гули,
Як ми труну твою несли,
Дзвеніли і гули…
(збірка "На білих островах", 1910)
Ми певні, найкращий пам'ятник Борисові Грінченку - праця. Продовжуймо його справу, працюймо, і все буде Україна!
Безбар’єрність
Україна, 04053, м.Київ,