ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ЗАГАЛЬНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ та 20 РІЧНИЦІ РИМСЬКОГО СТАТУТУ: «ПРАВА ЛЮДИНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗБУДОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ» 14 грудня 2018 року

Дата проведення: 14 грудня 2018 року
Місце проведення: м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 13б, приміщення Київського університету імені Бориса Грінченка, ауд.503

 

Захід організовано Юридичною клінікою «Астрея» і кафедрою публічного та приватного права Факультету права та міжнародних відносин Київського університету імені Бориса Грінченка, за підтримки Ради студентського самоврядування Факультету права та міжнародних відносин, Національної школи суддів України, Координаційної ради молодих юристів України, Юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, Київського національного лінгвістичного університету, Київського університету права НАН України та інших вищих закладів освіти та організації.

Метою проведення круглого столу є залучення науковців та практиків у сфері юриспруденції, державних та посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування України, аспірантів, магістрів та студентів-правознавців, молодих юристів, представників громадських організацій до обговорення актуальних питань реалізації, охорони та захисту прав і свобод людини, відновлення порушених прав в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні.

Захід було відкрито вступним словом Ігоря Грицяка – деканом Факультету права та міжнародних відносин Київського університету імені Бориса Грінченка, який привітав усіх присутніх та наголосив на впливі децентралізації на розбудову громадянського суспільства. Децентралізація ставить за мету підвищення ефективності роботи державного механізму й активізації розвитку регіонів і муніципій на засадах демократії, а показниками такої ефективності й активізації є повноцінне забезпечення прав, законних інтересів та обов’язків місцевого населення, структурованого в комунально-муніципальні та регіональні колективи, а також органи територіальної самоорганізації. Беззаперечним є те, що децентралізація є однією з форм розвитку демократії, що дає змогу за збереження єдності держави та її інституів, розширити місцеве самоврядування, активізувати населення для забезпечення власних потреб та інтересів, звузити сферу впливу держави на суспільство, замінюючи цей вплив механізмами саморегуляції, виробленими самим суспільством, зменшити витрати держави й платників податків на утримання держапарату, тощо.

Андрій Чернега , акцентував увагу на тому, що Захід приурочено до 70 річниці Загальної декларації прав людини та 20 річниці Римського статуту, перша – підвела підсумки двох Світових війн 1914-1918 рр. та 1939-1945 рр. Перша Світова війна проходила більше ніж на 10 фронтах трьох континентів і океанів, 38 країн світу з 59, які населяли понад 1,5 млрд. людей. Близько ¾ населення земної кулі було втягнуте у війну. До воюючих армій було мобілізовано 73,5 млн. людей, 10 млн. з яких загинуло, 20 млн. було поранено, 3,5 млн. залишилися інвалідами. Українці опинилися між двома ворогуючими арміями – Російською і Австро-Угорською. Понад 3,5 млн. українців виступили на боці Росії та 350 тис. – Австро-Угорщини. Друга світова війна втягнула в свою орбіту більш як 1 млрд. населення з 61 країни світу. На фронтах Другої світової війни загинув кожен другий українець з 7,5 млн. мобілізованих, а кожен другий хто повернувся додому, був поранений. Німецький окупаційний режим знищив на території України понад 5,5 млн. мирного населення. До Німеччини на каторжні роботи були вивезені 2,3 млн. молоді. Загинуло від 45 до 52 млн. радянських людей, з них військові втрати становили 22-25 млн. людей. Наслідки двох Світових війн змусило людство на юридичному рівні закріпити і захистити життя і свободи людей, та інші цінності які є невід’ємними від людської природи. Вони знайшли своє вираження у 30 статтях Загальної Декларації прав людини, схваленої Генеральною Асамблеєю ООН від 10 грудня 1948 року, що складають основу міжнародного та національного законодавства країн світу.

Світлана Бобровник – завідувач кафедри теорії права та держави Юридичного факультету імені Тараса Шевченка, у своєму виступі звернула увагу присутніх на тому що права людини, в сучасному їх розумінні, склалися після Другої світової війни. Кульмінацією цього процесу стало проголошення «Загальної декларації прав людини» 10 грудня 1948 року, де перша стаття Декларації проголошує: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю й повинні діяти один щодо іншого в дусі братерства». Права людини набули нової якості. Право на життя, тілесну недоторканість, повагу людської гідності, недоторканість приватного життя, особисту та сімейну таємницю, захист честі та доброго імені, свободу совісті, свободу віросповідання стали основою і каталізатором розвитку демократичної держави та громадянського суспільства. А система прав і свобод людини включила в себе економічні, соціальні, політичні, екологічні, культурні, громадянські та особисті права і свободи громадян, реалізація яких на сьогодні є показником ефективності національного законодавства. Якість останнього залежить, як показав досвід, від правої політики, яка визначається рівнем правореалізації та правозастосування.

Дідич Тарас – доцент кафедри теорії права та держави Юридичного факультету імені Тараса Шевченка акцентував свою увагу на сучасному розумінні правотворчої діяльності, яка має широкий характер, що надає змогу розглядати правотворчість як діяльність, яка здійснюється: державою в особі уповноважених органів; громадянським суспільством за допомогою інститутів безпосередньої та представницької демократії; міжнародним співтовариством; органами місцевого самоврядування; громадськими організаціями тощо. Зазначене багатоаспектне розуміння правотворчості відображає демократичний характер діяльності держави, високий рівень розбудови громадянського суспільства, що дає змогу поєднати державно-владну діяльність у сфері правотворчості та правотворчу діяльність інституцій громадянського суспільства і міжнародної спільноти.

Зоя Загіней , начальник відділу кримінально-правових дисциплін Інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України, аналізуючи Закон України «Про запобігання корупції», звернула увагу на тому, що доцільно розмежовувати такі поняття, як антикорупційні вимоги, антикорупційні обмеження та антикорупційні заборони. Враховуючи значення слів «вимога», «заборона» та «обмеження» в українській мові, доходимо висновку, що антикорупційні вимоги – це передбачені у Законі «Про запобігання корупції» норми, правила, яким повинні підлягати особи, на яких поширюється цей Закон; антикорупційні обмеження – це передбачені у Законі «Про запобігання корупції» обмежувальні умови відносно антикорупційної поведінки осіб, на яких поширюється дія цього Закону; антикорупційні заборони – це передбачені у Законі «Про запобігання корупції» правила, які не дозволяють особам, на яких поширюється дія цього Закону, здійснювати певні дії під час виконання покладених на них обов’язків. Однак у Законі «Про запобігання корупції» немає чіткого відокремлення антикорупційних вимог, обмежень та заборон. Більше того, законодавець у багатьох випадках підмінює ці поняття, що зумовлює неоднакове тлумачення положень національного антикорупційного законодавства та породжує труднощі на практиці.

Олександр Мацегорін, доцент кафедри права Факультету економіки і права Київського національного лінгвістичного університету підняв актуальну, а головне своєчасну тему, щодо канонічно-правових аспектів подолання церковного розколу в Україні крізь призму соборності та першості в світовому Православ’ї. Розділення Українського Православ’я – одна з найболючіших сучасних проблем і без того хворого українського суспільства. Прагнення до єднання усіх православних християн на канонічних засадах постійно зростає, але на шляху до його досягнення чимало труднощів та перешкод. Сьогодні в очікуванні подолання церковного розколу в Україні питання автокефалії обговорюється практично усіма верствами населення, як кажуть «від малого до великого». Процес підготовки надання автокефалії об’єднаній Українській Православній Церкві супроводжується серйозною критикою з боку представників РПЦ та УПЦ, канонічно їй підпорядкованій, які звинувачують Вселенський Патріархат і особисто Патріарха Варфоломія в «єресі папізму», втручанні у справи інших Помісних Православних Церков та розпалюванні нового всеправославного розколу. Проголошення автокефалії тісним чином пов’язане з питанням першості честі у світовому Православ’ї, розумінні якої теж доволі суперечливе. В загальному виді першість честі сформульовано у 381 році Другим Вселенським Собором: «Константинопольський єпископ нехай має перевагу честі після Римського єпископа, бо Константинополь є новим Римом» (3-й канон). Спочатку в ієрархії Християнської Церкви першість честі визнавалась за єпископом Риму, за ним єпископ Константинополя посідав друге місце. Після розколу християнства в 1054 році на Західну Церкву і Східну Церкву, першість честі серед православних Патріархів набув Константинопольський Патріарх.

Неллі Побіянська , приватний нотаріус Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області, ознайомила всіх із професією нотаріуса і звернула увагу аудиторії на нетиповому для українського законодавства інституті медіації, що сьогодні набуває все більшої практики застосування серед юристів як в адміністративних, господарських, сімейних спорах, так і серед адвокатів у кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення. Мирне врегулювання спорів вже давно пов’язане з діяльністю нотаріусів. І хоча вони вчиняють нотаріальні дії лише за умови безспірності правочинів/юридичних фактів, але фактично сприяють вирішенню спірних питань, що виникають у сторін. Наприклад, якщо подружжя розлучається, нотаріус може запропонувати найбільш оптимальний спосіб поділу майна шляхом закріплення його умов у договорі. По суті він фактично забезпечує позасудове врегулювання спору між подружжям, яке бажає поділити майно, однак не може цього зробити самостійно. Досить часто нотаріус виконує функцію медіатора у спадкових правовідносинах. Позитивний досвід щодо надання нотаріусам повноважень медіаторів має сусідня Грузія, де нотаріуси вже багато років успішно виконують цю функцію. Реєстрація шлюбу та його припинення – функції, що можуть бути делеговані нотаріусам (враховуючи практику сусідніх держав). Зокрема, у процесі реєстрації шлюбу нотаріус може надавати повну правову консультацію з питань, що стосуються майнових прав подружжя, правового режиму спільного майна, договорів подружжя. А у разі розірвання шлюбу – може здійснити його реєстрацію (за відсутності спору у сторін та наявності дітей).

Своїми напрацюваннями мали змогу поділитися і студенти Факультету права та міжнародних відносин, які виступили із презентаціями на теми: «Перспективи розвитку нотаріату в Україні шляхом надання нотаріусам функцій медіатора», «Приватизоване житло, як предмет спору про поділ майна спільної сумісної власності подружжя», «Участь органів місцевого самоврядування у встановленні, зміні та припиненні дії місцевих податків і зборів», «Особливості захисту права фізичної особи на таємницю листування у мережі Інтернет», «Особливості правового статусу благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання», «Правові аспекти зняття з реєстрації та виселення з житла», «Підстави та порядок отримання грошової компенсації учасниками бойових дій (АТО) за належне їм не отримане житло», «Особливості набуття права власності на нерухомість», «Підстави та порядок реалізації права на житло внутрішньо переміщеними особами на території України», «Правове регулювання аліментних відносин в Україні у вирі останніх змін до сімейного законодавства України», «Особливості поділу майна подружжя», «Інститут імпічменту в Україні», «Право вето в національному законодавстві», «Резолюція недовіри Уряду та розпуск Парламенту як складові механізми реалізації інституту стримування і противаг в Україні» тощо.

Круглий стіл завершився врученням сертифікатів учасникам та словами вдячності від запрошених та почесних гостей. Присутні на заході схвалили пропозицію провести наступний п’ятий Круглий стіл у грудні 2019 року, присвячений впливу децентралізації влади на розбудову громадянського суспільства та побудову правової держави в Україні.

 

ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...
ІV Круглий стіл ДО ТИЖНЯ ПРАВА, 70 РІЧНИЦІ ...