Дата проведення заходу: 5 квітня 2024 року
Місце проведення заходу: Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Факультет права та міжнародних відносин, ауд.615
5 квітня 2024 року на Факультет права та міжнародних відносин, до студентів правників завітала Катерина ВОРОНЦОВА – приватний нотаріус Дарницького району. Зістріч проведено в межах діяльності центрів компетентності та ЮК «Астрея». На зустрічі були присутні студенти першого курсу та студенти-консультанти ЮК «Астрея» спеціальності «Право».
Катерина ВОРОНЦОВА, звертаючись до аудиторії, привітала усіх з Днем прийняття першої у світі конституційного акту – Конституції Пилипа Орлика, яка була підписана саме 5 квітня у Бендерах. Пилип Орлик був досвідченим політичним діячем, дипломатом, політиком та воєноначальником. Походив із чеського баронського роду, здобувши ґрунтовну освіту у Києво-Могилянському колегіумі, займав посади старшого військового канцеляриста гетьманської канцелярії та генерального писаря (1706 р.) Івана Мазепи. Мав фундаментальні знання та досконало володів кількома європейськими мовами. Завоював довіру Івана Мазепи та брав участь у переговорах із монархами, був свідком таємних нарад Івана Мазепи – «Те про що думав Іван Мазепа, Орлик втілював в життя». Після смерті Івана Мазепи та піврічного безвладдя 5 квітня 1710 року козацька рада з генеральною старшиною і послами від Війська Запорізького, що відбулася поблизу м. Бендери за давнім звичаєм обрала його гетьманом, разом з тим було затверджено і Конституцію. Конституцію було підтверджено аксесуарним дипломом шведського короля Карла ХІІ. Пилип Орлик прагнув створити антимосковську коаліцію у різних комбінаціях у складі Австрії, Англії, Польщі, Туреччини, Кримського ханства і до останніх своїх днів великий гетьман невтомно шукав підтримки української державності у володарів Франції, Великої Британії, Ватикану, Саксонії, Прусії, привертав увагу європейських володарів до трагічної долі рідної країни, розділеної між зажерливими сусідами.
Нотаріат являє собою інститут державної гарантії дотримання законності прав та інтересів людини, є одночасно правоохоронним і правозахисним органом. Відповідно до профільного Закону України, нотаріат – система органів та посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Станом на початок 2024 року в Україні 6 075 нотаріусів мали ліцензію, з них вчиняти нотаріальні дії щодо цінного майна можуть 5 693 фахівці. До повномасштабного вторгнення у Києві та Київському міському нотаріальному окрузі було зареєстровано та працювало 1327 приватних нотаріусів. В 15 державних нотаріальних конторах Києва та Київському державному нотаріальному архіві у яких працювало 102 державних нотаріуса. Протягом 2022-2024 рр. кількість нотаріусів зменшилася, наразі, п’ята частина від усіх нотаріусів, що працюють в Україні під час великої війни, припадає на Київ – 1230 спеціалістів.
Нотаріуси або Нотаріат України виконує три головні завдання: по-перше, це – реалізація та охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, їхньої приватної власності, шляхом вчинення виконавчих написів, протестів векселів, посвідчення несплати чеків тощо. Друге завдання – захист і охорону прав та інтересів громадян і організацій, які пов'язані з їхнім існуванням і функціонуванням та діяльністю і стосуються, переважно, їхніх майнових прав. Третє завдання – полягає у запобіганні правопорушенням. Нотаріальна діяльність полягає у засвідченні певних цивільних прав і юридичних фактів, тим самим захищаючи майнові і немайнові права фізичних та юридичних осіб з метою їх реалізації та запобігання їх порушення у майбутньому.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про нотаріат», нотаріусом може бути громадянин України, якому присуджено ступінь вищої юридичної освіти не нижче магістра, який володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи у сфері права не менш як 6 років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як 3 роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку (крім реабілітованої особи), особа, дієздатність якої обмежена, або особа, визнана недієздатною. Не можуть бути нотаріусами особи, які: мають судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку (крім реабілітованої особи); обмежено дієздатні; визнані недієздатними.
Для старту приватної нотаріальної діяльності необхідно здійснити сертифікацію робочого місця (контори) та зареєструвати приватну нотаріальну діяльність у територіальному органі Міністерства юстиції. Відповідне питання регулюється Положенням про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого Міністерством юстиції України від 23.03.2011 за № 888/5 та рекомендаціями Міністерства. Це Положення встановлює єдиний підхід до організації нотаріальної діяльності для покращення якості обслуговування населення, вільного доступу до приміщення, що є робочим місцем приватного нотаріуса (контори), неухильного забезпечення дотримання нотаріальної таємниці при вчиненні нотаріальних дій, суворої схоронності нотаріальних документів, печатки та штампів приватного нотаріуса, спеціальних бланків нотаріальних документів та архіву нотаріуса. Після отримання реєстраційного посвідчення, наступний крок – виготовлення печатки, відкриття поточних рахунків у банках, встановлення часу прийому громадян тощо. Останнім кроком на шляху до нотаріальної діяльності є складення присяги у територіальному органі Міністерства юстиції України.
Мабуть найпоширенішою і найвідомішою юридичною дією, з якою асоціюється саме особа нотаріуса – є оформлення спадщини. Тут сталися певні зміни, які продиктовані саме часом і умовами війни. 30 січня 2024 року набрали чинності Закони України: «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3450-IX ( Далі - Закон № 3450-IX) та «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3449-IX ( далі – Закон № 3449-IX). Першим Законом встановлено місце відкриття спадщини, яким є останнє місце проживання спадкодавця, якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» (ст. 1221 Цивільного кодексу України). Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 20 та 21. Так, у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені статтями 1269, 1270, 1271, 1272, 1273, 1276, 1277, 1283, 1298 Цивільного Кодексу, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи. При цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті. Це правило застосовується для спадщини, яка відкрилась до введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX строк для прийняття якої не сплив до його введення, за умови, що свідоцтво про право на спадщину не було видано жодному із спадкоємців, а також до спадщини, яка відкрилась у період дії воєнного стану в Україні та діє протягом двох років з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Від початку повномасштабного вторгнення у роботі нотаріусів стався ряд змін. Так, зокрема, перший час не працювали державні реєстри, а після їх відкриття поновлення доступу для нотаріусів відбувалося поступово. Деякі обмеження залишаються й понині: так, не всім нотаріусам під час воєнного стану дозволено вчиняти нотаріальні дії щодо цінного майна. Посвідчення договорів здійснюється виключно фахівцями, які включені до затвердженого Мін’юстом переліку.
Безбар’єрність
Україна, 04053, м.Київ,