У пошуках Трипілля

2018 р.
с. Трипілля

У 2018 році археологічна експедиція НДЛ археології Історико-філософського факультету Київського університету імені Бориса Грінченка поставила перед собою непросте завдання – знайти підтвердження, що поселення давніх хліборобів між селами Трипілля та Щербанівка є «тим самим Трипіллям», яке дало назву відомій археологічній культурі. Як виявилося, попри усю відомість цієї культури в України її епонімна пам’ятка усе ще не поставлена на державний облік, тобто юридично – не існує. Аби зробити крок до реєстрації, замало публікацій – необхідно вказати конкретні обриси на мапі та надати матеріальні підтвердження. Поселення було цікавим тим, що вважалося найбільшим на Київщині – близько ста гектар. Тобто це найпівнічніше трипільське протомісто (і до того ж одне з найдавніших). Його мешканці виготовляли різноманітний посуд – зокрема, мальований. Комплексне вивчення поселення мало дати важливі відомості для успішного виконання планової теми, над якою вже третій рік працює НДЛ археології.

У розпорядженні експедиції для ідентифікації поселення було кілька копій зі сторінок щоденника Вікентія Хвойки, на яких він дав схематичний план місця розкопок та мальовану олівцем панораму долини річки Красної, де ці розкопки проводилися. А також відомості про те, що у цьому місці 15 років тому експедиція Обласного археологічного музею знайшла сліди трипільського поселення періоду культури, вказаного у публікаціях В.Хвойки.

Забігаючи наперед скажемо, що поставлене завдання виконане. Студенти-практиканти під керівництвом співробітників НДЛ археології обійшли поля у цьому місці та встановили межі поселення, звіряючись із планами В.Хвойки. Саме там, де між ярами позначені місця розкопок 120-річної давнини, вони виявили фрагменти кераміки та обпалену обмазку жител. Виявилося, що поселення і насправді велике, як писав В.Хвойка – можливо, найбільше поселення трипільської культури у Київській області. Виявлено також сліди давньої дороги з Щербанівки на Трипілля, помітної на плані та малюнках з архіву.

На узбіччі стародавньої дороги закладено шурф, який мав підтвердити наявність тут культурного шару трипільської культури відповідного часу. Він виявився напрочуд успішним, адже вдалося натрапити на давній котлован, з якого понад шість тисячоліть тому трипільці брали глину для будівництва жител. Вони вибрали ґрунт на ділянці 9х3 м на глибину до 2,4 м – і на цьому яма виходила за межі розкопу. У її заповненні виявлено сотні фрагментів кісток тварин, давні знаряддя праці, а головне – величезну кількість фрагментів різноманітного посуду, які стали одним з найголовніших «речових доказів», що знайдено саме те поселення. Адже належали ці фрагменти до тієї самої «культури А», що і знахідки В.Хвойки, зроблені наприкінці ХІХ ст.

Таким чином, усе збіглося: розташування та розміри поселення, знайдений матеріал – перед нами «те саме Трипілля». Наступні кроки – написання звіту, оформлення документації на внесення поселення до реєстру, у перспективі – до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (разом з усією цивілізацією Кукутень-Трипілля). Повторне відкриття Трипілля саме цього польового сезону є символічним, адже 1 вересня румунські археологи відновлюють розкопки на епонімному поселенні культури Кукутень – виявилося, воно розкопане далеко не повністю, як вважали раніше.

Під час роботи експедиції було зібрано зразки глини – сировини для будівництва та виготовлення посуду, барвників для розписів та ангобування посуду. Їх вивчатимуть у лабораторії, аби дати відповідь на запитання про давні технології та знання, якими володіли тогочасні майстри. Можливо, з’ясуємо, чи везли з заходу на Дніпро мальований посуд, чи виготовляли на місці. А це – інформація про контакти давніх хліборобів, їх виробничі можливості – зрештою, складова тієї самої історії давнини, яку допомагають відтворювати археологічні дослідження.

Результати польового сезону 2018 року показали, що завжди можливо зробити відкриття, коли є бажання і розуміння мети, навіть там, де здавалося уже все досліджено і вивчено. Тому – щирі вітання учасникам археологічної практики, майбутнім історикам, які долучилися до цього відкриття.

Матеріали надано НДЛ археології