«Київ і кияни у соціокультурному просторі ХІХ–ХХІ ст.: національний та європейський контекст»

12 квітня 2012 року

вул. Тимошенка, 13-б

Київський університет імені Бориса Грінченка претендує на роль одного з провідних осередків наукових студій у царині історії Києва. Для досягнення такої амбітної мети є достатні підстави, адже тут поступово складається школа дослідників-києвознавців, а відповідна тематика впродовж останнього часу займає усе помітніше місце у науковому доробку його студентів, аспірантів і викладачів. У з огляду на це грінченківці другий рік поспіль проводять Всеукраїнські науково-практичні конференції під загальною назвою «Київ і кияни у соціокультурному просторі ХІХ–ХХІ ст.: національний та європейський контекст», які надають дослідникам актуальних проблем нової та новітньої історії Києва можливість оприлюднватити результати своїх наукових розробок.
Цьогорічну конференцію відрізняла широта проблемного поля, що охопило головні аспекти вивчення історії Києва: громадсько-політичні процеси, культурний розвиток, історичну демографію, біографістику, історіографію і джерелознавство. Новацією стало представлення літературознавчих досліджень, присвячених образам Києва та киян у художньому письменстві. Варто зазначити, що києвознавча тематика є цікавою не лише для науковців з Києва, але й для тих, що працює в інших містах України, оскільки доповіді та повідомлення на конференцію надійшли з Харкова, Кам’янця-Подільського, Переяслава-Хмельницького, Полтави, Черкас. Напевно, це обумовлюється загальним підвищенням інтересу наукової громадськості України до різнопланових історико-урбаністичних студій, важливим напрямом в яких є києвознавство.
«Київ як осердя українського буття» – таким був лейтмотив доповідей, винесених на пленарне засідання конференції. І.Б. Гирич (к.і.н., Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України) висвітливсоціокультурні процеси, що відбувалися в Києві в добу українського національного відродження другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у контексті формування модерної української нації. В.І. Марочко (д.і.н., провідний науковий співробітник, Інститут історії України НАН України) проаналізував соціально-демографічні процеси в Києві та на його околицях упродовж останньої третини ХІХ – першої третини ХХ ст. А.Л. Зінченко (д.і.н., Київський університет ім. Бориса Грінченка) за матеріалами спогадів С. Єфремова розглянув визначальні тенденції суспільного життя Києва в умовах утвердження радянського тоталітарного режиму. Я.О. Поліщук (д.ф.н., Київський університет ім. Бориса Грінченка) висвітлив імагологічний вимір Києва в белетристиці новітнього часу. В.А. Шендеровський (д.ф.-м.н., Інститут фізики НАН України) присвятив виступ оцінцюванню внеску учених-киян у розвиток різних галузей науки та техніки.
Роботу конференції продовжено у секційному форматі. З-поміж доповідей і повідомлень, представлених на секції «Соціокультурна панорама Києва наприкінці XVIII – на початку ХХ ст.», відзначимо розвідку І.М. Петренко (д.і.н., Полтавський університет економіки і торгівлі), присвячену шлюбно-сімейним стосункам у середовищі киян XVIII ст. Гендерному аспекту історії польської національної громади Києва на рубежі ХІХ–ХХ ст. було присвячено доповідь О.О. Ніколаєнко (к.і.н., Харківський національний автомобільно-дорожній університет). Місце київських печерних храмів у релігійній свідомості киян, фольклорі та наукових студіях ХІХ – початку ХХ ст. стало темою повідомлення О.С. Мусіяченко (аспірантка, Київський університет ім. Бориса Грінченка). Особливості релігійної свідомості мешканців Києва першої чверті ХІХ ст. на прикладі їх ставлення до чудотворних святинь були предметом доповіді А.А. Кізлової (к.і.н., Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»). Значну увагу у виступах на цій секції було приділено біографічним дослідженням: О.О. Тарасенко (к.і.н., Київський університет ім. Бориса Грінченка) охарактеризувала творчий шлях історика В.С. Іконникова; С.С. Кіраль (д.ф.н., Національний університет біоресурсів і природокористування України) висвітлив творчі контакти письменника Т. Зіньківського з київською інтелігенцією; І.Г. Передерій (к.і.н., Київський національний університет ім. Т. Шевченка) розкрила чинники формування української національної свідомості у В.К. Липинського у його київські гімназичні роки життя.
У рамках секції «Київ від доби національного відродження до національної катастрофи (1917–1930-ті роки)» одну з найцікавіших доповідей запропонував В.С. Лозовий (д.і.н., Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка), що дослідив на прикладі Києва важливу концептуальну проблему взаємовідносин між містом і селом під час національно-визвольних змагань в Україні 1917–1921 рр. Л.І. Буряк (д.і.н., Український інститут національної памяті) охарактеризувала розвиток києвознавчих студій у системі установ Всеукраїнської академії наук. О.Г. Бажан (к.і.н., Інститут історії України НАН України) навів цінні дані про масштаби соціальних чисток у Києві 1934–1935 рр., які відбулися у зв’язку з перенесенням сюди з Харкова столиці Української РСР. Форми тиску з боку тоталітарного режиму на київських митців-кінематографістів на початку 30-х рр. ХХ ст. докладно висвітлив із залученням раніше не опублікованих джерел О.І. Бонь (к.і.н., Київський університет ім. Бориса Грінченка).
Основною темою виступів на секції «Київ від 40-х років ХХ ст. до сьогодення» стала доля Києва доби Другої світової війни. Зокрема, Ф.Л. Левітас (д.і.н., Київський університет ім. Бориса Грінченка) розкрив історичні аспекти форсування Дніпра та визволення Києва від нацистських окупантів у 1943 р., а С.В. Виноградов (к.і.н., Київський університет ім. Бориса Грінченка) торкнувся питання про роль народного ополчення в оборонних боях за Київ 1941 р. М.С. Махортих (аспірант, Київський університет ім. Бориса Грінченка) представив результати аналізу особливостей інтеграції історичної пам’яті про звільнення Києва у 1943 р. від німецької окупації до глобального простору пам’яті на матеріалах українського, російського, польського, німецького та англійського сегментів онлайн-енциклопедії «Вікіпедія».
Від імені міської влади Києва до учасників конференції звернувся заступник голови Київської міської державної адміністрації д.і.н., професор Л.М. Новохатько, який у своїй промові порушив актуальні питання збереження столичного історико-культурного середовища, нормалізації функціонування музейних закладів і політики у сфері міської топоніміки.
На конференції відбулася презентація кінострічки режисера Івана Канівця «Інше місце», в якій автор запропонував глядачам замислитися над проблемою нищення історичної пам’яті про Київ на прикладі катастрофічної ситуації, що склалася навколо розміщення Музею історії Києва.
Учасники конференції ухвалили звернення до владних структур із пропозиціями про внесення змін до київської топоніміки задля увічнення пам’яті видатних особистостей, чиї долі були вплетені в історію Києва (Василя Липківського, Ігоря Сікорського), а також створення спільними зусиллями києвознавців енциклопедичного видання про історичний простір Києва з урахуванням новітніх досягнень гуманітарних наук та забезпечення Музею історії Києва гідним приміщенням.
За підсумками роботи конференції було видано збірник: Київ і кияни у соціокультурному просторі ХІХ–ХХІ ст.: національний та європейський контекст: матер. Всеукр. наук.-практ. конф., 12 квітня 2012 р. – К., 2012. – 184 с.
На весну 2013 р. керівництвом Київського університету імені Бориса Грінченка заплановано проведення чергової Всеукраїнської науково-практичної конференції «Київ і кияни у соціокультурному просторі ХІХ–ХХІ ст.: національний та європейський контекст». Можливим є подальше розширення тематики цього форуму києвознавців завдяки залученню фахівців суміжних з історією, культурологією і літературознавством гуманітарних наукових галузей (наприклад, соціологів, політологів тощо).