Рекомендації Міжнародної науково-практичної онлайн-конференції «Освітологія – 2022. Якість університетської освіти: міждисциплінарний дискурс» 20 квітня 2022 р.

Освітологія як науковий напрям інтегрованого дослідження сфери освіти на міждисциплінарному, мультидисциплінарному, трансдисциплінарному рівнях обґрунтовує освітологічні засади забезпечення якості освіти в університеті на основі дослідження багатосторонніх зв’язків між системою освіти та економічною, соціальною, правовою, культурною, управлінською системами суспільства, проведення цілісного наукового аналізу та моніторингу закономірностей, тенденцій та пріоритетів сучасної освіти. Як зазначається в документі Асоціації європейських університетів «Університети без стін. Версія 2030» (2021), міждисциплінарність в університетській освіті і дослідженнях сприяє розв’язанню не лише внутрішньоосвітніх, а й суспільних проблем через університетські місії. Цей підхід є визначальним у розумінні проблем організації освітнього процесу в закладах вищої освіти під час воєнних дій через агресію російської федерації проти України, а також перспектив розвитку вищої освіти після перемоги у війні.

Ці нагальні потреби визначили мету Міжнародної науково-практичної онлайн-конференції «Освітологія – 2022. Якість університетської освіти: міждисциплінарний дискурс» – обговорити актуальні проблеми забезпечення якості університетської освіти в міждисциплінарному дискурсі, визначити перспективи розвитку вищої освіти після перемоги у війні.

Тематичні напрями роботи конференції:

• Історико-філософський контекст забезпечення якості освіти в університеті.
• Цінності університетської спільноти як основа формування культури якості освіти в університеті.
• Забезпечення якості університетської освіти – важливий пріоритет освітньої політики.
• Управління знаннями в системі забезпечення якості університетської освіти.
• Якісна вища освіта у формуванні інтелектуального потенціалу суспільства: взаємодія ринку праці та університетів.
• Міждисциплінарність освітнього процесу в забезпеченні якості університетської освіти.
• Від забезпечення якості освіти до культури якості: досвід європейських університетів.
• Вища освіта як чинник зміцнення національної безпеки.

Конференція пройшла у форматі широкої дискусії щодо особливостей організації освітнього процесу в закладах вищої освіти під час війни; проблеми укрупнення університетів для підвищення конкурентоспроможності вищої освіти України; перспектив розвитку вищої освіти після перемоги у війні; чинників, які допоможуть відновленню й розвитку вищої освіти в Україні.

Учасники конференції ухвалили:

1. Продовжувати студіювання проблем розвитку вищої освіти України в умовах перехідного періоду з орієнтацією на її глибинні перетворення, що мають задовольнити потреби особистості, суспільства і держави у зв’язку з цивілізаційними викликами, що постали перед вищою освітою: посиленням ринкових механізмів у сфері вищої освіти, появою глобального ринку високорозвиненого людського капіталу, цифровізацією освіти, необхідністю постійного отримання нових знань і компетентностей, а також у зв’язку з воєнною агресією рф проти України.
2. Сприяти розвитку освітології як міждисциплінарного дослідження сфери освіти, що забезпечує цілісний науковий аналіз та моніторинг закономірностей, тенденцій та пріоритетів сучасної освіти у зв’язку з економічною, соціальною, правовою, культурною, управлінською системами суспільства. Підтримати пропозицію до Міністерства освіти і науки України щодо внесення освітології до Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти в Україні. Продовжити відкриття нових освітніх програм на засадах освітології в закладах вищої освіти України, зокрема освітньо-професійної програми «Управління експертною діяльністю в галузі освіти (за рівнями)» для другого (магістерського) рівня вищої освіти в Київському університеті імені Бориса Грінченка.
3. Підтримати Концепцію забезпечення конкурентоспроможності університетів України, яка спрямована на підвищення ролі університетів у сталому розвитку суспільства; на всебічний розвитку людського капіталу країни як запоруки прогресу та інноваційного розвитку; на забезпечення соціально-економічних потреб держави, суспільства, людини; на відтворення суспільства, інноваційної економіки, потреб регіонів. Наголосити, що Концепція передбачає створення нової моделі соціально відповідальної університетської освіти, яка буде функціонувати на основі здобутого досвіду, врахування сучасних реалій і потреб майбутніх поколінь. Нова модель передбачає здатність вищої освіти впливати на підвищення індексу людського розвитку через підготовку конкурентоздатних фахівців для інноваційної економіки і підвищення ВВП країни; покращення здоров’я і тривалості життя та освіти громадян; зростання індексу щастя; створення екосистеми, придатної для життя людини; розвитку цифрового середовища. Акцентувати роль і відповідальність університетів щодо створення спільного європейського майбутнього на засадах демократії, рівності, верховенства права, справедливого правосуддя, свободи та різноманіття.
4. Підтримати впровадження концепції забезпечення конкурентоспроможності університетів України шляхом об’єднання людських, фінансових, матеріальних ресурсів закладів вищої освіти, які потерпають від демографічної кризи, руйнування інфраструктури під час війни з рф, нестачі фінансів. Наголосити на необхідності забезпечення соціальних гарантій і прав усіх викладачів і студентів у процесі об’єднання закладів вищої освіти.
5. Розвивати мобільність закладів вищої освіти й учасників освітньої процесу; підтримувати евакуацію університетів за можливості із зони активних бойових дій на більш безпечні території; сприяти розвитку можливостей студентів навчатися дистанційно, створювати безпечне освітнє середовище.
6. Наголосити на засадничій ролі цінностей як першооснови екосистеми закладу освіти, яка підпорядковує всю його діяльність, а також акцентувати роль університетських цінностей у формуванні культури якості освіти. Сприяти утвердженню цінностей через діалог і комунікацію між усіма стейкхолдерами, через запровадження цінностей в освітній процес, практикування їх в неакадемічній щоденній діяльності університету, а також через аналіз ціннісного дискурсу. Вважати необхідною умовою забезпечення якості вищої освіти дотримання академічної культури, що спирається на академічні цінності автономії, свободи, соціальної відповідальності, академічної доброчесності.
7. Підтримати компетентністну модель підготовки фахівців, яка сприяє подоланню істотного розриву між університетською освітою та реальною практикою. Цьому мають слугувати орієнтація на принцип змагальності, спрямованість освітньої діяльності на результати навчання, їх систематичний моніторинг і самооцінку, академічна свобода учасників освітнього процесу, критичне мислення, впровадження інноваційних технологій навчання, інтерактивних методів викладання, а головне – нових дидактичних принципів. Означені напрями сприятимуть створенню інноваційного освітнього середовища, забезпеченню конкурентоспроможності випускників на ринку праці та подальшій інтеграції українських університетів в європейський простір вищої освіти, що особливо актуалізується в період російської військової агресії.
8. Вважати, що в умовах війни і в післявоєнний період питання освітньої безпеки набуває стратегічного значення в політичній та правовій концептуалізації національних інтересів України. Будучи одним з найважливіших національних пріоритетів, забезпечення освітньої безпеки на належному рівні є гарантом незалежності України, умовою її сталого розвитку й зростання добробуту громадян, оскільки саме освіта є фундаментом формування знань та інтелектуального капіталу нації.
9. Підтримати посилення акценту на національно-патріотичне виховання здобувачів освіти, на ствердження й зміцнення в учасників освітнього процесу національної ідентичності в змісті всіх навчальних дисциплін, особливо в ідеологічних, світоглядних і ціннісно орієнтованих дисциплінах (філософія, політологія, історія, соціологія, українознавчі студії, європейські студії тощо). Розробити програму професійного розвитку науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти щодо підготовки викладачів до здійснення національно-патріотичного виховання здобувачів освіти.
10. Сприяти посиленню якості вищої освіти як чинника зміцнення національної безпеки. Запропонувати закладам вищої освіти внести в освітні програми в галузях публічного управління та адміністрування, соціальних та поведінкових наук, інформаційних технологій, управління та адміністрування, транспорту, культури та мистецтва, освіти та педагогіки, журналістики та медіакомунікацій, а також для вільного вибору студентами інших спеціальностей освітні компоненти (навчальні дисципліни, спеціальні курси) з інформаційної безпеки та протидії гібридним загрозам.
11. Підтримати імплементацію в процес підготовки військових фахівців стандартів НАТО, зокрема базових демократичних цінностей сучасного війська, вимог до етико-моральних характеристик особового складу армій більшості країн світу (єдності, вірності, відповідальності, неупередженості і професіоналізму), що дозволить підвищити якість професійної підготовки українських військових фахівців та сприятиме процесу формування ментальності українських офіцерів на засадах демократичних цінностей.
12. Визнати важливим розвиток і зміцнення міжнародної співпраці закладів вищої освіти, зокрема у сфері реалізації спільних наукових й освітніх проєктів із зарубіжними університетами, окремими структурними підрозділами та академічним персоналом, у науковій, дослідницькій та освітній діяльності, в обміні науковцями, викладачами і студентами. Залучати освітянську та наукову спільноти до продовження обговорення і впровадження результатів конференції в наступних науково-практичних заходах у форматах круглих столів, семінарів, конференцій.

Учасники Міжнародної науково-практичної онлайн-конференції «Освітологія – 2022. Якість університетської освіти: міждисциплінарний дискурс» пропонують довести цю Резолюцію до відома Міністерства освіти і науки України, Національної академії педагогічних наук України, наукових організацій та закладів вищої освіти для спільного розв’язання цих та інших суспільно важливих завдань, що стоять перед вищою освітою України.